Meet Yuliia Stepaniuk

[ тема ] Освіта, Електронне урядування

В Україні — близько 12 тис. шкіл, і серед них актуальною є проблема різниці в якості освіти між закладами у великих містах та у селищах.

Але навіть у порівняно невеликих школах можна створювати інноваційні центри й давати якісну освіту з цифрових технологій. Директорка ліцею у Волинській області Юлія Степанюк зробила саме це — за підтримки Швейцарії та програми EGAP. Ось історія учениці, що стала директоркою рідної школи та амбасадоркою інновацій.

Діти всюди однаково талановиті. Неважливо, у мегаполісі чи в маленькому селі. Але буває, що у них різні можливості. Я мрію, щоб доступ до технологій і знань був у кожної дитини.

Юлія Степанюк працює директоркою ліцею в селі Зимне Волинської області. Вона не лише мріє, а й діє сама. У Зимному мешкають менше тисячі людей, однак у її освітньому закладі є ціла лабораторія із сучасними комп'ютерами, інтерактивними панелями, 3D-принтером, цифровими мікроскопами. А ще — різноманітні роботи та механізми. І призові кубки на поличках, які принесли таланти місцевих школярів.

Від учениці до директорки

Юлія пригадує, як ще з дитинства хотіла бути саме вчителькою. Вона закінчила Львівську політехніку, а невдовзі після випуску вже прийшла працювати в рідну школу.

«Перший урок у моєму житті був алгебра, 7 клас. Найгучніші діти на всю школу. Я дуже переживала, а моя тітка, яка теж працювала в нашому закладі, пізніше зізналася, щось весь урок провела під дверима та слухала, чи все добре. Але все дійсно пройшло вдало, і як з драйвом почалося, так і продовжилося. З дітьми завжди є ця дивовижна енергія, через яку ти навіть не відчуваєш свого віку».

Юлія Степанюк на фоні рідного ліцею.

Згодом Юлія вже сама очолила рідний ліцей. Кілька педагогів, які колись навчали її, в один момент стали підлеглими нової керівниці. Коли Юлія обійняла посаду директорки, у Зимному навчалися 168 дітей. Зараз — 265. Про якість освіти свідчить і те, що до села щодня їздять вчитися й учні з найближчого міста Володимира. Окрім стандартної програми тут є численні гуртки: малювання, музика і, звісно, робототехніка. На даху встановили сонячні батареї для енергонезалежності. Все це — завдяки підтримці Швейцарії.

«Шість років тому ми дізналися про швейцарсько-українську програму «Електронне урядування задля підзвітності влади та участі громади» (EGAP). Перший наочний результат співпраці — це робота під час пандемії. Тоді вся Україна була змушена перейти на дистанційне навчання. А нам це вдалося надзвичайно легко, тому що всі вчителі вже знали, що таке цифрові сервіси. Щобільше, ми потім разом з EGAP навчали й школи по всій країні, як всім цим користуватися».

Головна мета EGAP —покращувати якість життя українців завдяки зручним і прозорим державним сервісам, що впроваджуються владою у тісній співпраці з громадянами. Програма фінансується Швейцарією і виконується Фондом Східна Європа.

Розвиток цифрової освіти — лише один із елементів діяльності EGAP. Програма також допомагає розробляти державні політики, впроваджувати інструменти електронної демократії та онлайн послуги на національному і регіональному рівнях. До одного глобального проєкту цифрової трансформації безпосередньо долучилася і Юлія.

«Мрія», що збулася

«У 2020 році я подумала: а чому б не відмовитися від паперових класних журналів, куди вносяться всі оцінки, графік відвідувань, теми уроків. Я прийшла до колективу — більшість виступили за, хоча лишалися й ті, хто боялися інновацій. За підтримки EGAP ми розробили всю документацію, всі процедури, методичні рекомендації. І вже п'ять років як працюємо в цифрових журналах. І з того часу на цифру за нашою з EGAP методикою перейшли ще 600 шкіл», — розповідає Юлія.

Юлія Степанюк працює з інтерактивною панеллю.

За словами директорки, ті педагоги, які найбільше боялися інновацій, врешті стали їхніми найвідданішими прихильниками. А розроблена система дозволяє навіть використовувати нібито типово аналогові функції: поставити у журнал «плюсик» чи попередню оцінку «олівцем».

Ще один великий проєкт, який підтримує EGAP, — «Мрія». Це ціла державна екосистема для вчителів, учнів та батьків, покликана зробити шкільну освіту більш ефективною та орієнтованою на потреби і таланти кожної дитини. У «Мрії» Юлія є експерткою зі впровадження.

«Іноді мені потрібно щось пояснити команді розробників з погляду школи, вчительськими словами. Інколи навпаки — проводжу якусь зустріч для освітніх закладів, щоб розказати їм про можливості «Мрії». Я жартую, що виступаю такою своєрідною перекладачкою з державних і освітніх мов».

З 1 вересня 2025 року роботу з «Мрією» розпочали вже 2300 шкіл по всій Україні.

Роботи та люди

Особлива гордість ліцею в Зимному — STEM-кабінет. Облаштувати його допомогла підтримка Швейцарії.

Допомога EGAP включає не лише передачу обладнання, а й навчання педагогів і подальший супровід, а також підтримку учнів у підготовці до змагань. Програма EGAP загалом заохочує та допомагає школам долучатись до всеукраїнських та міжнародних конкурсів з робототехніки. А з 2023 року вчителі регулярно проходять навчальні тренінги — з експертами, постачальниками обладнання тощо. Крім того, у Зимнівському ліцеї працює тренер з робототехніки — вчитель інформатики, який постійно проходить навчання від EGAP.

«Коли до нас в гості приїжджали представники зі Швейцарії , то вони дуже раділи, що все це обладнання активно використовується учнями. У нас навіть є й окремий предмет Робототехніка, і позакласний гурток. А діти регулярно беруть участь у різноманітних конкурсах та олімпіадах», — розповідає Юлія.

Підтверджує її слова окрема поличка з кубками за перемоги на змаганнях з робототехніки. А значну частину кімнати займає величезний стіл з картою і химерними конструкціями на ній. Це — потенційно ще один приз в колекцію ліцею, проєкт школярів на глобальний конкурс The FIRST Lego League. Вже за кілька місяців українські учні поїдуть з ним на фінал у Х'юстон.

«Ми маємо створити робота, поставити його в певну зону, запустити, і щоб він сам виконав усі місії. Тобто ми самі створюємо робота, його маніпулятори, всі прилади, і самі пишемо для всього цього код», — із захоплення ділиться восьмикласник Роман, один з учасників команди ліцею.

Цього року тема — археологія. Учні вже самі знайшли археолога з Києва, який консультує їх для проєкту.

Директорка зізнається, що для дітей не потрібно шукати додаткову мотивацію, коли мова йде про вивчення чи використання технологій. За її словами, школярам все це надзвичайно цікаво. А задача педагогів тут — показати, що смартфони й комп'ютери — це не тільки для ігор. Зараз із 11 класом у ліцеї проходять штучний інтелект. І чимало дітей вже кажуть, що в майбутньому хочуть займатися саме технологіями та IT.

«Іноді цікаво озирнутися назад. Коли я прийшла на роботу у 2008-му, то пояснювала дітям, що таке комп’ютерна мишка. І тепер, коли діти сідають за монітори, їм теж треба це пояснювати. Тому що вони рефлекторно починають водити пальцями по екранах, адже звикли до тактильного керування, а не до мишок», — пригадує Юлія.

Але головне, каже директорка, що діти не бояться технологій. Вони прагнуть розвивати їх в Україні і розвиватися самим.

«А ми їм в цьому допоможемо», — усміхається вона.