Meet Olha Skrypnyk

[ тема ] Мир та права людини

Заходи, вжиті Росією проти суверенітету та територіальної цілісності України, почалася ще у 2014 році — з окупації Криму. Це добре знає Ольга Скрипник, яка з іншими активістами, правозахисниками й журналістами тоді фіксувала докази злочинів на місці подій. Переїхавши до Києва після переслідування з боку РФ, разом вони заснували Кримську правозахисну групу, щоб документувати події, рухати зніми на міжнародному рівні та, головне, — повертати українців з неволі.

Швейцарія вже у 2014 році наголошувала на тому, що референдум щодо Криму, який відбувся 16 березня 2014 року, був незаконним, а окупація Криму Росією порушила міжнародне право, зокрема принцип територіальної цілісності держав. В цій нелегкій місії Швейцарія стала першим, впевненим і стабільним партнером організації, й вже 10 років підтримує її на різних рівнях.

Мир, справедливість та сильні інститути / 16

Коли у 2014 році розпочалася окупація Криму, я і мої колеги — активісти, правозахисники, журналісти з різних куточків півострова, — брали участь в акціях протесту та почали займатися документуванням. Зокрема, я в Ялті збирала докази того, що це військова операція російської армії, а не так званий «референдум». Більшість з нас залишила Крим у тому ж 2014 році, тому що Росія почала переслідування за сфабрикованими кримінальними справами. Тому ми виїхали на підконтрольну Україні територію, але продовжували свою діяльність. Так згодом з’явилася Кримська правозахисна група.

Вже з квітня 2014 року ми з іншими колегами почали моніторингову місію в Криму, взявши за основу стандарти ООН, і випускали перші огляди порушень прав людини. Продовжуємо цим займатися вже 11 років, а наші звіти є джерелом для багатьох міжнародних організацій.

Але найголовніше для нас — це присутність там, в Криму, адже ми досі займаємося польовою роботою, зокрема, з документування та моніторингу політично вмотивованих переслідувань.

Одразу почалися викрадення та вбивства, першою жертвою став Решат Аметов. А потім — відома політична справа режисера Олега Сенцова, якого ми шукали разом з активістами «Автомайдану». Тож моніторингом політично вмотивованих процесів опікуємося і нині, а після 2022 року розширили фокус роботи ще й на окуповані частини півдня України: це Херсонщина та Запоріжжя. Зараз в нашому списку щонайменше 290 громадян України, кримців, які за сфабрикованими справами незаконно позбавлені волі.

Частина з них ще з 2014 року, частина — з 2022-го. Одна з важливих сторінок нашої діяльності — пошук людей в СІЗО Криму та робота над тим, щоб Росія визнала утримання конкретної особи. Окрім того, ми надаємо правову допомогу, супроводжуємо родини політичних в'язнів і цивільних заручників.

Робота «Кримської правозахисної групи» часто непублічна, адже це моніторинг, адвокація та документування.

Найкраще, що з нами траплялося за ці 11 років, — це бачити, як наші люди повертаються додому. Проте за весь період окупації в межах політичних домовленостей звільнили лише 10 українців з Криму. Ми супроводжували половину цих кейсів. Зараз, як і багато інших організацій, б'ємося за будь-які дієві механізми для цивільних ув’язнених, бо їх тисячі. Але, на жаль, зазвичай громадян з Криму немає серед повернених — з 2022 року вдалося визволити з російської неволі тільки двох.

Ще від початку іноземним партнерам було важко пояснити, що це не питання локального рівня, а, як мінімум, регіону — Європи. Ми одразу попереджали, що окупація Криму і частини Донецької та Луганської областей — це тільки початок. Ми збирали докази щодо того, що Росія мілітаризує цивільне населення, зокрема дітей. І ще у 2021 році з’ясували, що вона блокує щонайменше 34 українські радіочастоти на території Херсонської області й натомість транслює свою пропаганду. Проте для міжнародної спільноти бракувало доказів, що РФ піде далі. Водночас 2014 рік вже показав Путіну, що він може це зробити.

Тепер Крим є базою, з якої летять ракети по цивільних об'єктах України. Сюрреалістичне відчуття, коли з твого рідного дому обстрілюють твій новий дім.

Це мій Крим, але він став першою платформою, де Росія відпрацювала практики переслідування цивільного населення, мілітаризації, насильницької паспортизації, тортур. А найстрашніше — коли приходить нова інформація про людину, яку треба визнати померлою в полоні, встановити дату смерті.

Ми маємо зробити все можливе, щоб повертати наших людей.

Ми активно працюємо, але може здатися, що результату немає, адже Путіна або Шойгу ще не посадили. І це важко, тому що треба залишатися вмотивованими, але ми чітко розуміємо — такі величезні та масштабні трагедії завжди потребували багато часу для розслідування. Наприклад, який шлях треба було пройти Україні, щоб Голодомор визнали геноцидом. Тому ми свідомі того, що процес притягнення до відповідальності довготривалий. І я щиро вдячна команді, яка теж це розуміє й знаходить сили продовжувати роботу.

Єдине, що тримає, мотивує, надає сили — це люди. В Україні ти можеш після нічних обстрілів балістикою і сотнями «шахедів» вийти зранку на вулицю, а вони тобі посміхаються. Тут неможливо не надихатися. Також це люди, які зараз в Криму і яким ми намагаємося допомогти. Ті, які за ґратами, але незламні. Які ризикнули свободою заради правди та справедливості. Мотивує моя команда та правозахисна спільнота загалом.

Ольга зазначає, що сил їй додають її діти. Адже вона мріє показати їм свій Крим, свій дім, своє Чорне море.

Швейцарія стала одним з перших наших партнерів, ця підтримка триває аж з 2014 року і донині на різних рівнях: фінансовому, адвокаційному, організаційному. Ця країна повірила в нас, одразу побачила потенціал і необхідність нашої роботи, яка часто буває непублічною. Ми дуже вдячні за цю співпрацю, що дозволяє нам тримати інституційну тяглість. Наша фундаментальність в неперервності моніторингу і документування. І швейцарську підтримку ми цінуємо саме за розумінням цих базових процесів.

Ця допомога ніяк не суперечить позиції нейтральності. Навпаки, щоб бути нейтральним та ухвалювати важливі рішення, треба також бути об'єктивним. А для цього мати верифіковану інформацію, на яку спиратися. Ми таку і надаємо. В Криму немає ООН, Червоного хреста чи ОБСЄ, тільки правозахисні організації. Швейцарія це розуміє і, зокрема, вкладається в міжнародний порядок денний тим, що ділиться з іншими країнами цими цінними даними.

Як і для всіх, для нас викликом став 2022 рік, коли все складно, незрозуміло і страшно, але попри все треба працювати. На жаль, потреба в нашій діяльності тільки зросла.

Швейцарія проявила себе не тільки як сталий, але ще й гнучкий партнер.

Ми внесли багато змін у бюджет і зробили безліч незапланованих до 24 лютого 2022 року кроків. Коли Київщину звільнили від загарбників, ми поїхали в польові місії для документування обстрілів цивільних об'єктів в Ірпені, Бучі та Бородянці. Треба було зробити все швидко й оперативно, поки є докази. Швейцарія це зрозуміла і внесла всі зміни, які дозволили нам отримали важливу інформацію у квітні 2022 року. Хоч це на той момент не був наш фокус роботи. Але тоді багато хто займався не тим, що може і хоче, а тим, що треба робити. Без наших партнерів це було б складно.

У партнерстві зі Швейцарією для нас дуже цінними є інституційне бачення, неперервність і гнучкість, а також людяність.