Вдруге за життя мені довелося стати внутрішньо-переміщеною особою. Ми були змушені покинути Краматорськ і спершу переїхали в Ізюм, але й він невдовзі опинився в окупації. Доступу до складів не було, тож ми не змогли нічого з собою взяти. Згодом ми перемістилися у Черкаську область і там почали шукати можливостей перевезти з Краматорська наше устаткування та складські запаси, якщо, звісно, вони вціліли. Я залишаюся на зв’язку із своїми працівниками. Ніхто не здається. Ми почали досліджувати нові ринки і всі готові до перезапуску. Усі ми налаштовані оптимістично – іншого виходу немає. Оскільки у нас є потужності шити великі об’єми різного одягу, сподіваємося стати у нагоді в пошиві військової форми. Ми відкриті до різних замовлень.

Зараз через брак пального і безпекові обмеження є проблема із постачанням матеріалів. Але ми працюємо над її поступовим вирішенням. Ми отримали грант від USAID на закупівлю нового обладнання та запуску цеху у Дніпропетровській області. Але на це потрібно ще три місяці. Якщо наше обладнання, закуплене за швейцарські кошти, вціліло, то у нас буде дві виробничі лінії в Україні. Ми вдячні за всю підтримку, яку отримуємо. І всі мусимо працювати для порятунку нашої країни!