Друге життя швейцарських трамваїв: як подаровані вагони стали одним із символів Вінниці

Навіщо у трамваях руль?

Він не для поворотів, адже вагони рухаються коліями, а для плавного керування тягою — розгоном та гальмуванням. 

Скільки може проїздити один трамвай?

Тут відповідь складніше — адже все залежить від того, наскільки акуратно його використовували. Так, наприклад, один із перших вагонів, що Швейцарія передала Вінниці ще два десятиліття тому, проїхав містом вже понад 300 тис. км.

Загалом же за всі ці роки швейцарські трамваї перевезли у цьому місті більше ніж 600 млн пасажирів.

Ця історія почалася у 2006 році із передачі Вінниці 116 вагонів «Міраж» і «Карпфен». Всі вони дісталися українському місту від Цюриха абсолютно безплатно, а швейцарські фахівці допомагали з навчанням та інтеграцією їх у транспортну систему. Згодом місто отримало ще 66 вагонів новішої серії Tram 2000.

Зрештою вони стали одним із ключових елементів інфраструктури Вінниці. Разом із тролейбусами трамваї перевозять 80% пасажирів міста. 

— У нас шість маршрутів трамвая — і вони грають ключову роль, оскільки зв'язують всі найважливіші райони міста, проходять через центр і з'єднують два береги Вінниці, — пояснює директор департаменту транспорту та міської мобільності Андрій Сорокін. — Лише за 2025 рік трамваї перевезли понад 19 млн пасажирів. 

Для пенсіонерів, людей на кріслах колісних, батьків із дитячими візками та інших маломобільних громадян вагони спеціально переобладнують. Для цього швейцарські трамваї розрізають, а всередину вставляють спеціально розроблену в Вінниці секцію. Це дозволяє перетворити центральну частину на повноцінний інклюзивний вхід та вихід.

Наразі Вінниця розпочала реалізацію третьої фази меморандуму зі Швейцарією, яка передбачає передачу 23 вагонів Tram 2000, у яких вже є вбудована низькопідлогова секція. 

 

Паралельно Вінниця модернізує зупинки, орієнтуючись на швейцарські стандарти доступності. Крім того, Цюрих також подарував українському місту обладнання для мийки трамваїв, де тепер щотижня вагони проходять повний догляд.

  

Так співпраця, що починалася з передачі вживаних вагонів, перетворилася на значно ширший проєкт — про транспортне планування, доступність, технічне обслуговування та ставлення до громадського транспорту.

 

Вона у глобальній зміні нашого сприйняття того, що стосується експлуатації, важливості кожної одиниці рухомого складу як частини сталої міської мобільності, — наполягає Андрій Сорокін.  

 

 

У радянській системі, за словами Сорокіна, часто діяла проста логіка: якщо транспорт їде — значить, він справний. Швейцарський підхід був іншим: не чекати проблем, а заздалегідь проводити технічне обслуговування, планові ремонти та профілактику.

Вінницькі фахівці проходили стажування у Швейцарії та переймали ці принципи. Саме це, на думку Сорокіна, значною мірою пояснює, чому вагони, які вже багато років використовуються у Вінниці, досі виходять на маршрути.

За роки експлуатації швейцарські вагони настільки органічно вписалися у міський ландшафт, що поступово перестали сприйматися як щось стороннє. Інфраструктура, яка прийшла з іншої країни, стала частиною локальної ідентичності й займає знакове місце в путівниках міста.

— Ці вагони вже стали фактично одним із символів міста. І навіть коли ми були у Цюриху, місцеві колеги на вулиці показували нам на вулиці на трамваї й казали: дивіться, це вінницькі! — сміється Андрій Сорокін.

Щобільше, швейцарські трамваї тепер мають шанс стати символом не лише Вінниці, а й іншого українського міста — Львова. Річ у тім, що в цих містах колії ідентичні до таких, що працюють і у Швейцарії, майже в усіх інших населених пунктах України вони ширші. Адже з березня 2025-го на маршрути цього міста почали виходити  швейцарські низькопідлогові трамваї Vevey з Берну, а також трамваї Schindler Be 4/8 з кантону Базель-Ланд.

Один із тих, хто досконально знає ці трамваї, — Юрій Нечипорук. Він прийшов у Вінницьке трамвайно-тролейбусне управління ще молодим і вже 35 років працює водієм.

За цей час він встиг поїздити на різних типах вагонів. У Вінниці водії проходять стажування на всіх видах трамваїв, щоб за необхідності могли підмінити одне одного. Спочатку, згадує Юрій, до швейцарських вагонів довелося звикати.

— Коли ми тільки почали їх експлуатувати, було непросто переходити з керування ногами, тобто педалями, на ручне. Але ми швидко адаптувалися, пройшли навчання — і всім врешті ці трамваї надзвичайно сподобалися.

Юрій називає швейцарські вагони комфортнішими й для пасажирів, і для самих водіїв. Зручніше керування, кращі гальма, інша динаміка руху. Для пасажира ці відмінності теж відчутні: м’якший хід, менше шуму, комфортніший салон.

Комфорт для пасажирів та працівників, а також глобальна зміна підходу до розуміння міської мобільності — це результат співпраці Вінниці з Цюрихом.

— Вагони мають свій термін експлуатації. Їх можна замінити новими. Можливо, колись у Вінниці взагалі не лишиться швейцарських трамваїв.

 

 І за все це ми щиро вдячні, — говорить Андрій Сорокін. 

Швейцарські вагони продовжують виходити на вінницькі маршрути. Для когось це просто трамвай, який швидко довезе, куди треба. Для водія Юрія Нечипорука — частина професійного життя, якому він присвятив 35 років.

А для Вінниці — вже невіддільна частина міста.