Meet Viktor Shcherbachuk

[ тема ] Продовольча безпека та органічне фермерство

Віктор Щербачук — співвласник аграрної органічної компанії на Рівненщині. Сьогодні це виробництво експортує тисячі тонн продукції до Європи, забезпечує роботою мешканців навколишніх громад і створює додану вартість саме в Україні.

А завдяки підтримці Швейцарії підприємство запустило власний цех швидкої заморозки ягід — інвестицію не лише у виробництво, а й у розвиток місцевої економіки.

«За освітою я аграрій, але свою кандидатську дисертацію захищав зовсім не по органіці, а по традиційному землеробству. Тому на початку зрозуміти філософію органічного вирощування було непросто. Лише через три-чотири роки прийшло глибинне усвідомлення того, як це працює. Органіка — це наше здоров’я і наше майбутнє. Ми маємо цим займатися заради усієї планети, бо людство вже і так занадто забруднило землі».

Компанії Віктора вирощують різноманітні культури. Зокрема його тимчасовий офіс знаходиться прямо біля величезного елеватора для зернових, який збудували за лічені місяці й нещодавно ввели в експлуатацію. Загалом вся територія підприємства кипить життям, туди й сюди носиться будівельна та сільськогосподарська техніка.

Елеватор вже функціонує, допомагаючи ефективніше працювати з зерновими культурами.

При цьому ягідництво спочатку розглядали радше як соціальний проєкт.

«Хотілося, щоб у селах була робота, щоб люди мали змогу заробляти вдома. Лише з часом ми побачили, що це може бути повноцінним бізнесом, і почали розширювати плантації. Зараз у нас висаджено 28 гектарів полуниці, 8 гектарів малини та 18 гектарів смородини. Восени плануємо посадити ще 20-30 гектарів полуниці, а за три роки хочемо дійти до 350 гектарів ягідників загалом»,.

Для громад Рівненщини це означає не лише нові плантації, а й роботу поруч із домом.

Під час повномасштабної війни саме відносно безпечні регіони дедалі частіше беруть на себе розвиток виробництва, адже тут можуть відкриватися нові підприємства й створюватися робочі місця. Розширення ягідників означає не лише більші обсяги експорту, а й стабільну сезонну та постійну зайнятість для місцевих мешканців.

Щоправда, шлях до органіки ніколи не був простим.

«Без помилок у бізнесі не буває. Нашою найбільшою помилкою в органіці був захід у дуже нішові культури, в яких ми не сильно розбиралися, — льон, нут, гірчицю, коріандр. Ми першими виробили в Україні органічний цукор. Але проблема в тому, що органіка не прощає затримок. У традиційному землеробстві ти залив поле гербіцидом — і бур'янів немає. А в органіці, якщо ти пропустив буквально один потрібний день, то все, виправити ситуацію буде дуже складно», — розповідає Віктор.

Крім того, за словами Віктора Щербачука, переходити на органіку — це ще й дорого, адже потрібен час і зусилля, щоб очистити землю та впровадити нові принципи роботи. Якщо у 2013-2017 роках перехідний період коштував фермеру $500-800 на гектар, то зараз ця сума сягає $1000.

«Чому ми обрали цей складніший шлях? Бо він правильний. Треба бути чесним перед собою та споживачем. До нас постійно приїжджають європейські сертифікаційні органи, у будь-який момент відбирають зразки ґрунту, листя, продукції. Ми просто не використовуємо заборонені хімічні препарати. Завдяки цьому в нас сертифікація за європейським стандартом Naturland».

Раніше вирощені ягоди для заморозки возили на різні підрядні підприємства — в Луцьк або на Житомирщину. Але це означало витрати на логістику, ризик псування продукції, складнощі зі своєчасною відправкою продукції на експорт. Тож у травні 2025-го відкрили власний цех швидкої заморозки.

Це ціла будівля, перед якою співробітники миють та перебирають ягоди на спеціальному конвеєрі. Всередині — приміщення з -20 та навіть -32 градусами й десятки ящиків вже заморожених ягід. Далі їх перевантажують у машини й відправляють на експорт.

З усім цим нам дуже допомогла Швейцарія.

«Ми отримали грант на 100 тис. швейцарських франків (близько 5,5 млн грн), що дозволило збудувати надзвичайно потрібні нам потужності для заморозки та зберігання. Для нас така підтримка — це колосальний поштовх. Власна заморозка означає, що значно більша частина виробничого процесу тепер відбувається на місці. Це додаткові робочі місця, податки для громади та можливість експортувати не лише сировину, а продукцію з більшою доданою вартістю».

Будівництво цеху стало частиною ширшого проєкту, який підтримала Швейцарія в межах програми Organic Trade for Development in Eastern Europe (OT4D). Його метою є впровадження органічного землеробства як частини розв'язання проблем, з якими стикається планета, а також у сприянні позитивним ефектам від нього для економічного зростання, інновацій та навколишнього середовища.

Окрім виробничої інфраструктури, проєкт включав навчання фермерів, студентів і школярів, створення навчальної бази та поширення сучасних практик органічного землеробства. Його ідея — розвивати не окреме підприємство, а цілу екосистему органічного ягідництва в регіоні.

«До нас постійно приїжджають школярі та студенти на екскурсії та практику. Чому це важливо? Ми маємо зацікавити їх працювати тут, адже без людського ресурсу ми не піднімемо економіку і не захистимо країну. Коли студенти приходять до нас, вони бачать новітню техніку».

Ми хочемо показати молоді, що в Україні можна збудувати сучасне європейське підприємство.

Для невеликих громад це ще й спосіб залишати молодих фахівців у регіоні. Коли поруч працює сучасне підприємство, після навчання з'являється реальна альтернатива переїзду до великого міста чи за кордон.

Технологічний процес миття й сортування ягід.

Студентам, які приходять на практику, компанія навіть платить власні стипендії. Багато хто після випуску повертається вже на постійну роботу.

Тим паче, що роботи багато. Віктор Щербачук каже, що далі компанія планує активно розвиватися.

«Ми вже розчищаємо територію біля цеху заморозки, щоб побудувати там власний залізничний термінал. Це дозволить завантажувати контейнери прямо на нашому підприємстві й везти їх у Європу без перевантаження на кордоні. На великих об'ємах це економитиме нам 10-20 євро на кожній тонні», — розповідає Віктор.

Крім того, розроблено проєкт комплексу заморозки зі зберіганням 800 тонн, планується власна переробка соняшнику на олію, виготовлення яблучного концентрату та склади для зберігання овочів. Віктор підсумовує: це не мрії, а плани. Якщо їх вдасться реалізувати, це означатиме не лише розширення самого підприємства. Для громади це нові робочі місця, а для українського агросектору — більше продукції, що проходитиме повний цикл виробництва всередині країни.

«Взагалі, людина завжди обирає те, що їй до душі. Коли ти виходиш у поле, то відчуваєш неймовірне єднання з природою. І я ні на що це не проміняю».

На в'їзді до майданчика з цехом заморозки та майбутнім залізничним терміналом.