Від екстреної допомоги до стійкої системи. Як Швейцарія допомагає відновлювати водопостачання Півдня України

Після руйнування Каховської ГЕС сотні тисяч людей на півдні України опинилися під загрозою втрати доступу до питної води. Швейцарія спершу допомагала резервуарами, водовозами, трубами й насосами, а згодом разом з українськими фахівцями перейшла до системного відновлення: аудиту мереж, нового обладнання та перенесення водозабору в безпечніше місце. Розповідаємо, як екстрена допомога поступово перетворилася на довгострокову роботу над стійкістю всієї системи.

— Це можливість жити. Регіону, людям, працівникам. Це можливість реально мати майбутнє.

Так Єгор Харитонов, директор підприємства Kryvbas Industrial Water Supply, описує результат роботи, яка триває вже кілька років. Її мета, на перший погляд, проста — щоб у людей була вода. Але після руйнування Каховської ГЕС 6 червня 2023 року це перетворилося на складне інженерне завдання, яке доводиться вирішувати в умовах постійних російських атак.

Єгор Харитонов очолює підприємство, що забезпечує водою десятки тисяч жителів регіону.

Руйнування греблі стало переломним моментом для всієї системи водопостачання півдня України. Каховське водосховище було критично важливим джерелом води для населення, сільського господарства та промисловості. Після його зникнення звична система водопостачання для багатьох громад перестала працювати.

«Ви втрачаєте джерела води для людей. Але також джерела води для сільського господарства, зрошення та промисловості», — пояснює Олег Кутник, WASH Officer Посольства Швейцарії в Україні.

Вид із супутника на Каховське водосховища до підриву дамби і через місяць після цього.

Для Єгора Харитонова та його команди перші дні після катастрофи були часом максимальної невизначеності.

«Той ранок був переломним для всієї України. Ми все ж таки вірили, що цього не відбудеться. Але коли з кожним днем бачили, як уходить вода, зрозуміли: нам треба вижити й шукати рішення».

Першою відповіддю на кризу стала екстрена гуманітарна допомога.

«Ми забезпечували резервуари та водовози для розподілу води в містах і невеликих населених пунктах», — говорить Олег Кутник.

Насос, придбаний і встановлений за сприяння Швейцарії

Однак швидко стало зрозуміло: підвезення води може допомогти пережити кризу, але не замінить повноцінну систему водопостачання.

Підхід треба було змінювати.

Від бутилів із водою до масштабного оновлення всієї системи

«Наша підтримка перейшла від суто екстреного реагування і спроб не допустити колапсу системи водопостачання до постекстреного відновлення та раннього відновлення — з особливим акцентом на стійкість самої системи», — пояснює Ліз Буліко, заступниця керівника WASH Team Посольства Швейцарії в Україні.

Одним із ключових кроків став масштабний аудит Kryvbas Industrial Water Supply. Його завданням було не просто визначити, яке обладнання необхідно придбати, а зрозуміти, як перебудувати систему так, щоб вона працювала ефективніше й могла витримувати нові виклики.

«До нас приїздило понад десяти донорських організацій. А зі швейцарцями розмова була іншою: вони сказали, що готові допомагати, але хочуть працювати разом із нами, а не просто передавати допомогу. Кожен крок мав бути обґрунтований», — згадує Єгор Харитонов.

Спеціалісти з України та Швейцарії працювали разом, щоб створити нову систему водопостачання.

«Swiss Humanitarian Aid не лише надає матеріальну допомогу й обладнання. Ми також забезпечуємо технічну експертизу», — говорить Олег Кутник.

Один із результатів — встановлення приладів обліку. Вони дали підприємству змогу точніше бачити, де система втрачає воду, виявляти проблемні ділянки та планувати ремонти. Якщо у 2022 році на мережах підприємства сталося 120 поривів, то у 2025-му — лише 26.

Іншим рішенням стала заміна частини насосного обладнання. Нові енергоефективні насоси мали меншу потужність, але вищу продуктивність. За словами Єгора Харитонова, це дозволило приблизно вдвічі скоротити споживання електроенергії та водночас збільшити обсяг води, що надходить до резервуарів.

Але головним викликом залишалася безпека. Інфраструктура, яку доводилося ремонтувати й розвивати, сама ставала мішенню російських атак.

«Якщо у 2024 році туди ще можна було приїхати і щось зробити, то зараз це вже неможливо через загрозу дронів», — каже Олег Кутник.

Дороги регіону вимушено вкриті антидроновими сітками через постійні атаки безпілотників.

Одну з насосних станцій відновлювали після атак п’ять разів. Зрештою команда повернулася до одного з рішень, запропонованих під час аудиту: перенести водозабір у безпечніше місце.

Швейцарські фахівці разом з українськими інженерами опрацювали кілька варіантів і вибрали оптимальний. Нове розташування було далі від окупованої території, поруч уже існувала частина необхідної енергетичної інфраструктури, а маршрут нового трубопроводу дозволяв мінімізувати вплив на довкілля та роботу місцевих фермерів.

Перший етап — п’ять кілометрів трубопроводу — команда проклала лише за півтора місяця.

Якби ми не запустили насосну, запасів води вистачило б іще приблизно на два дні.

«Я не знав, чи зможемо ми ці п’ять кілометрів прокласти. Постійно атаки, постійно дрони. Коли ми закінчили, хлопці стрибали від радості», — згадує Єгор Харитонов.

Прискорити роботи допомогло, зокрема, обладнання для зварювання труб, надане Швейцарією. Замість однієї бригади одночасно змогли працювати три — і прокладати понад 400 метрів труб на день.

Новий водозабір запустили буквально в критичний момент.

«Якби ми не запустили насосну, запасів води вистачило б іще приблизно на два дні», — говорить Харитонов.

Натомість система дала змогу забезпечити водою близько 40–45 тис. людей.

Щоденна праця під щоденним обстрілами

При цьому поняття безпеки в прифронтовому регіоні залишається відносним. Для будівництва нової насосної використали спеціальні бетонні блоки, що поєднуються, ніби кубики в конструкторі. Їхню міцність, на жаль, довелося перевірити не в лабораторії: в один із блоків влучив російський дрон.

Єгор Харитонов поруч із місцем, куди влучив один із російських дронів, що постійно атакують водну інфраструктуру регіону.

Попри небезпеку, система продовжує працювати й змінюватися. Сьогодні йдеться вже не лише про те, щоб відновити те, що було зруйноване. Йдеться про створення більш ефективної, економної і стійкої системи, здатної працювати навіть у надзвичайно складних умовах.

«Я дуже пишаюся роботою, яку ми робимо у Swiss Humanitarian Aid та Посольстві Швейцарії, підтримуючи Україну, й особливо цивільне населення», — говорить Ліз Буліко.

Для людей, які щодня експлуатують цю систему, результат можна виміряти кілометрами труб, кількістю поривів чи кіловатами заощадженої електроенергії. Але можна й значно простіше.

«Це майбутнє, — говорить Єгор Харитонов. — Кожен крок нашої співпраці — це майбутнє».